Середа, 13.12.2017, 04:17
Вітаю Вас Гість | RSS

ДПТНЗ  "ЗАЛІЩИЦЬКЕ  ВИЩЕ ПРОФЕСІЙНЕ УЧИЛИЩЕ"

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Історія навчального закладу

Через минуле у майбутнє

Серед неповторної краси наддністрянської природи міста Заліщики розташоване вище професійне училище. Старовинні липи, тополі та розкішні каштани шепочуть про давню історію цього навчального закладу.

 

Йшов повоєнний 1947 рік. Міністерство трудових резервів своїм наказом створило в Заліщиках Спеціальне ремісниче училище № 21. Сюди почали прибувати з різних куточків діти-сироти, батьки яких загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни.

Відлік розпочався з 1948 року. На навчання прибуло 114 дівчат-сиріт. На території було три корпуси колишньої австрійської військової частини. Учні розмістилися в одному з них (нині центральному), що був придатний для навчання. Тут вони жили, навчались за спеціальностями «швея-мотористка» та «бухгалтерський облік», відпочивали, працювали. Через деякий час спеціальність «бухгалтерський облік» було ліквідовано, оскільки попит серед учнів був надзвичайно малий.

Згодом при активній участі майстрів виробничого навчання, вихователів та самих учнів було відновлено з руїн навчальний корпус № 2, де розмістились спортивний зал, актовий зал, бібліотека і кілька навчальних кабінетів. Другий корпус гуртожитку був розданий під житло для  молодих спеціалістів, майстрів виробничого навчання та викладачів. Відновила свою роботу учнівська їдальня на 250 місць. Із збільшенням набору учнів розпочалось будівництво справжнього гуртожиток. В 1954 році будівництво було закінчено, розпочалась його експлуатація.

При училищі існувало велике господарство: корови, коні, поросята, кролі, гуси, діяло велике тепличне господарство, фруктовий сад, кущі смородини, аґрусу.   Невимовно красивою була сама територія: всюди буяли квіти викладені в химерні клумби, квітковий календар, в якому змінювали дату щоденно. Все це доглядали учні разом з наставниками, адже училище було на самообслуговуванні. В навчальних корпусах, гуртожитку буяло багато зелені.

В 70-их роках прослідковуємо найбільший розквіт навчального закладу, яке перейшло на повне державне забезпечення. Наплив учнівського контингенту був наскільки великим (більше 1000 учнів), що навчання проходило у дві зміни. Дирекція змушена була відкрити другий гуртожиток, багато учнів проживало у приватному секторі.  В цей час відбулася ще одна реконструкція: добудовано переходи, що з’єднали всі корпуси з їдальнею.

Випускники училища проходили практику та трудовлаштування на швейних фабриках Тернополя, Кам’янець-Подільського, Переяслав-Хмельницького, Долини, Коломиї, Чорткова, Чернівців. Моделі одягу, розроблені та виготовлені під керівництвом майстрів виробничого навчання, демонструвались на республіканській виставці досягнень народного господарства в Києві та удостоєні Почесних дипломів. Тішили своїми виступами тірольські музики, які під керівництвом Теодора Хмурича полонили своїм мистецтвом столичних глядачів. Учнівських хоровий колектив під керівництвом Павла Семеновича Мамалиги у 1984 році виборов звання народного. З успіхом демонстрував свою майстерність в Москві, Києві, Львові, Мінську. Виступи колективу демонструвались по телебаченню.  Команда дівчат була призером Всесоюзної військово-спортивної гри «Орля», фінал якого відбувся у місті Свердловську. Гордістю училища стала велосипедистка Т.Дюк, яка була членом збірної України і чемпіонкою республіки.

  

Сьогодні учнівський та педагогічний колективи з вдячністю згадують тих, хто закладав основи знаного  в Україні навчального закладу. Багатьох з них уже немає серед нас.

Тридцять два роки очолював новостворений навчальний заклад Савелій Герасимович Костюк. В пам’яті співробітників він залишився як перший директор, чуйна, вимоглива, справедлива людина. Він був щирим для всіх хто потребував допомоги, поради, співчуття. Сам фронтовик, на власному житті відчув його ціну, а тому понад усе любив життя і молодь. Він був чудовим господарем, хорошим співрозмовником.

Двадцять один рік очолював училище Роман Михайлович Хом’як. Нині Роман Михайлович на заслуженому відпочинку, але всі пам’ятають його як справедливо вимогливого, тактовного учителя для всіх працівників та учнів. Він немало зробив для розширення матеріально-технічної бази, зростання його престижу та популярності не тільки в області, але й в Україні. Міністерство освіти високо оцінило його роботу. Йому присвоєно почесне звання – заслужений працівник професійно-технічної освіти України.

Сучасне бачення навчально-виробничих проблем приніс новий керівник Іван Петрович Дрозд, який приступив до обов’язків у 2000 році. Він приклав багато зусиль для підвищення акредитаційного рівня навчального закладу,  відкрив шлях до надання йому статусу Вищого. Іван Петрович зробив багато для згуртування інженерно-педагогічного колективу, його оновлення, зародження духу відкритості, демократії.

Новітні традиції, підкріплені досвідом інженерно-педагогічного колективу, зумів зберегти і примножити Віктор Євгенович Стояк, який очолює колектив училища з 2004 року. За час його керівництва навчальний заклад набув статусу Вищого професійного училища, що дає можливість учням підвищити свій кваліфікаційний рівень від кваліфікаційного робітника до молодшого спеціаліста, тобто це сьогоднішній світовий зразок профільного ступеневого навчання. Хороший і дбайливий господарник робить все для того, щоб навчальний заклад утвердив себе в сучасних ринкових відносинах, саме тому абітурієнтам систематично пропонуються нові професії. Під його керівництвом сучасним стає оформлення навчальних корпусів, переходів, гуртожитків. Ввійшла в експлуатацію нова пальна.

Вагоме місце у формуванні культури, духовності, естетичних смаків учнів займає художня самодіяльність, яка сприяє відродженню забутих та створенню нових національно-культурних традицій. Свої знання, палку любов до музичного мистецтва, великий ентузіазм передають вихованцям керівники народного жіночого хору, хореографічного гуртка «Любисток», учнівського ансамблю «Калинонька», ансамблю педагогічних працівників «Горлиця», театрального гуртка. Жодне святкове дійство не обходиться без виступів цих колективів художньої самодіяльності.

Уже чотири роки поспіль вони посідають призові місця у обласних конкурсних творчих звітах професійно-технічних та вищих навчальних закладів І-IV рівня акредитації. Дипломами обласного управління освіти і науки нагороджені читці, солісти, аматорське тріо, хор, ансамблі.

Велику увагу педагогічний колектив приділяє розвитку в учнів потягу до народної творчості – невичерпної скарбниці духовної культури нашого народу, щоб виявити ті духовні корені, які єднають нас з минулим, що базується на доброті, любові до рідної землі, рідної природи, рідного краю, до нашої української держави. Саме тому з лютого 2008 року центром виховної роботи Заліщицького ВПУ став новоутворений історико-етнографічний музей. Тут систематично проводяться тематичні та оглядові екскурсії для гостей та учнів ВПУ. Організовуються виставки, обласні семінари та методичні секції виховного напрямку, зустрічі з ветеранами праці, з цікавими людьми краю.

На сьогоднішній день значно розширилося коло професій, які можуть опанувати учні. З’являються професії, які набули більшої значимості в суспільстві: перукар (перукар-модельєр), манікюрниця; адміністратор, оператор комп’ютерного набору; та ряд будівельних професій.

Для підготовки робітників високої кваліфікації в училищі працюють добре обладнані навчальні майстерні, кабінети, де учні отримують професійні знання і навички, стають умілими їхні руки, збагачуються розум і серце. Колектив викладачів і  майстрів виробничого навчання постійно працює над творчим розвитком кожного учня, прививаючи інтерес до знань, любов до обраної професії, розвиваючи пізнавальні і творчі здібності.

Здобуваючи професію кравця, учні повинні навчитися творчо мислити, створювати такі моделі одягу, які б задовольняли побажання людей, робили їх красивими. А створення цієї краси покладається на модельєрів, конструкторів, кравців, швей. Творчість кожного з них можна порівняти з роботою скульптора, який силою свого таланту може відобразити форму фігури у глині, а кравець – у тканині. Кравці своєю творчістю, наполегливістю мають створити моделі одягу, які б тішили душу й око клієнтів, були завжди актуальними і модними, а мода примхлива й швидкоплинна. Вона завжди прямує до нового, не шукає точних копій і повторів. Навіть звертаючись до минулого, мода переосмислює його сучасний лад, щоб зовнішність людини точно відображала її внутрішній світ, світогляд, смак.

Професія кравця передбачає наявність в учнів естетичного смаку, образного мислення, почуття прекрасного і вимагає розвитку всіх цих якостей.

За період навчання дітей у групах кравців вони мають можливість освоїти процеси моделювання, конструювання, пошиття робіт від простого асортименту і аж до виготовлення чоловічих і жіночих костюмів, пальт. Пошиті учнями вироби  демонструються на батьківських зборах, творчих вечорах та виставках. А вироби, виконані в національних традиціях, експонуються в музеї училища.

А хто з жінок не мріє мати красиву, модну, стильну зачіску, щоб виконана вона була справжнім майстром своєї справи, спроможним створити щось оригінальне. В училищі є чудова база для практичного та теоретичного навчання, досвідчені викладачі та майстри виробничого навчання,  які знають свою справу і діляться досвідом. Є також сучасні, добре обладнані майстерні-перукарні, де учні практично займаються і вдосконалюють свої вміння. На уроках виробничого навчання вихованці втілюють свою фантазію, поєднану з практичними навичками, створюючи неповторний образ, який щоразу буде унікальним, адже це – рукотворна краса. Приємно, що випускники є провідними спеціалістами в нашому регіоні, створюють власні майстерні, надають послуги людям.

Затребувані на сучасному ринку праці випускники спеціальностей: секретар керівника (підприємств, організацій, установ), оператор комп’ютерного набору; обліковець (реєстрації бухгалтерських даних).  Вони працюють в комп’ютерних салонах, друкарнях, касирами в банках та супермаркетах.

Три роки в навчальному закладі ведеться підготовка робітничих кадрів за новими будівельними спеціальностями. Результат не забарився, під час виробничої практики учні, які оволодівають цими професіями були залучені до виконання косметичних ремонтів в училищі, зокрема оновили фасад, виклали плитку в коридорах та зробили капітальний ремонт в ряд кімнатах  гуртожитку. А на обласному конкурсі професійної майстерності команда будівельників навчального закладу нагороджена Дипломом ІІ ступеня.

Педагоги Заліщицького ВПУ усвідомлюють, що їхня праця стане значущою і потрібною не лише за умови підготовки фахівців, адаптованих до ринкових відносин і сучасних технологій, але й завдяки формуванню в юнаків та дівчат почуттів національної гідності за свою Батьківщину, орієнтації вихованців на ідеали Добра, Правди, Краси, Справедливості,  Совісті,  Милосердя,  Шляхетності,  Людської Гідності.

Наш колектив добре знає, що Заліщицьке ВПУ, як і всі навчальні заклади України, має стати надійним оберегом інтелектуальної сили народу, тією установою, яка сприятиме виведенню професійно-технічної освіти України на рівень світових досягнень, сформує в учнів такі особистісні якості, які дозволять молоді йти важливою дорогою самореалізації: від знань – до дії. 

  

Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Грудень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031